Доси́нювання, -ня, с. Досиниваніе.
І I сз. II. Був собі чоловік, і все його жінка слабувала. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. І вітер не віє, і сонце не гріє. І виходила до його вся земля. І де ті люде тут возьмуться. Между двумя гласными и послѣ гласной сокращается въ II. Як не зароблю, то лежатиму поки й опухну. Стала їсти й пити. Далі вже й під Київ підступав.
Каменистий, -а, -е. Каменистый. Инше ж (зерно) упало на каменистому.
Колошні, -нів, мн. Зимніе суконные штаны.
Мані́ритися, -рюся, -ришся, гл. Жеманиться.
Примовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать.
Пугу-пугу! меж. 1) Крикъ филина. 2) Условный крикъ у запорожцевъ.
Туптати, -пчу, -чеш, гл. Топтаться, ходить взадъ и впередъ. Я, прийшовши із дороги, тупчу коло хати.
Хорустіль, -ля, м. пт. Rallus aquaticus.
Хурта, -ти, ж. = хуртовина 1. Пустіть, добродію ласкавий, у хату заночувати. Хурта така, що крий Мати Божа.
