А́хнути, -ну, -неш, гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня.
До-схочу́ нар. Вволю, сколько угодно.
Жи́лавіти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться тугимъ, жесткимъ, жилистымъ.
Завда́ча, -чі, ж. Задатокъ. Я вже взяла три карбованці на завдачу.
Запа́дина, -ни, ж. Впадина. Під одною горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла хата. 4. В зерні саме посередині була западина через те, що в дно щось точило те зерно, провертіло дірку. Очі позападали і блищали в западинах іскрами.
Ладоньки, ладочки, ладошки, Ум. отъ ладки.
Лі́тошній, -я, -є. 1) Лѣтній. Літошній день дуже довгий. 2) Прошлогодній. Треба, як літошнього снігу. 3) Літошній. Въ лѣтахъ, немолодой. Та він уже чоловік літошній, пожив таки на світі!
Нащо нар. Зачѣмъ, для чего, почему. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі? Нащо в Бога й день, як у козака місяць.
Проязичитися, -чуся, -чишся, гл. Проболтаться, проговориться. А ви оце, паничу, балакали з тим лукавим Голованем та й проязичились.
Ціпило, -ла, с. ціпи́льна, -ни, ж., ціпи́льно, -на, с. Рукоятка цѣпа. Одпустив бич од ціпилна. Ціпилна кислицева, а ув'язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Ум. ціпи́льничко.
