Блявкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ блявкати. Сболтнуть. От Іванець і собі до гурту.... да щось і блявкнув з простоти.
Бочанин, -на, м. (мн. бочане). Житель противоположнаго берега рѣки.
Доплазува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Доползти. Доплазував до самого верха.
Когутик, -ка, м. Ум. отъ ко́гут. 1) Ой морозе, морозоньку, добрий чоловіче! Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. 2) Самый верхній конецъ смереки. 3) Узелъ на перевязи снопа. 4) Курокъ ружья. 5) Порода продолговатыхъ кислыхъ яблокъ. 6) Раст. Convallaria bifolia.
Підлітати, -та́ю, -єш, сов. в. підлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Подлетать, подлетѣть. Підлетіла ластівонька до свого гнізда. 2) Подниматься, подняться въ воздухъ. Знявся орел і високо-високо вгору підлетів. До сонця а ні підійти, а ні підлетіти не можна. 3) Пролетать, пролетѣть немного. Стали ловить ятлика; от-от піймають, а він і підлетить трошки. Як тобі, да тетірко, по пожару да не кілко? Де пожар погорить, — крильцями підлечу; де травиця полягла, — ніжками підбіжу. 4) Съ отрицаніемъ с. в.: быть не въ состояніи летѣть. Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів.
Повсаджувати, -джую, -єш, гл. Усадить, посадить (многихъ).
Привадити, -джу, -диш, гл. Привязать, привѣсить.
Припхати, -ха́ю, -єш, гл. Притащить, принести.
Розвилки, -лок, ж. Расходящіяся дороги.
Укуситися, -шуся, -сишся, гл. Укусить себя. Укусись за язик, та й мовчи.
