Гони́ти, -ню́, -ниш, гл. = Гнати. Людей гонили силою на присягу. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть.
Зла́комити, -млю, -миш, гл. Соблазнить.
І II, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. А жіночку свою любив і Господи єдиний! 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. . І вже, не справить горбатого могила.
Повсякчасно нар. Во всякое время, всегда.
Покартати, -та́ю, -єш, гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий.
Походити, -джу, -диш, гл. Походить, быть похожимъ. Такий він був тихий, звичайний... і на панича не походив. Він більш походив на звірюку, як на чоловіка.
Раляч, -ча, м. Идущій за ралом во время, работы. Умер хлопець, а вже раляч був.
Скит, -ту, м. Скитъ.
Скоромина, -ни, ж. Скоромное, скоромная пища. Прощавай, скоромино, йди, піснино. Забажалось йому скоромини.
Упогонити, -ню, -ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне.
