Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
Дімо́к, -мка́, м. Ум. отъ дім.
Зава́дити Cм. і заважати.
Зако́чувати, -чую, -єш, сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Закотив сі щиглик штанці по колінця.
Настремець, -мця, м. Наслѣдникъ.
Плитний, плитовий, -а, -е. Въ плитахъ. Камні плитні. Сажавки обложені плитовим камінням. Земляне угілля бува плитне і кулашне.
Повиливати, -ва́ю, -єш, гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа!
Собічити, -чу, -чиш, гл. Присваивать. Все собічить: і то моє, і се не ваше.
Стусонути, -ну, -неш, гл. Сильно толкнуть, ударивъ. Як стусону у ворота раз, вдруге, та так їх.... і випер.
Шарафан, -ну м., шарафанка, -ки, ж. Юбка изъ выбойки.
