Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Гре́бло́, -ла́, с. 1) = Греблиця. 2) Орудіе на подобіе грабель (вмѣсто зубцевъ дощечка шириною въ вершокъ), употребляемое для сгребанія соли въ лиманахъ.
Дев'ятна́дцятий, -а, -е., чис. Девятнадцатый.
Дочека́ти, -ка́ю, -єш, гл. Дождаться. Бодай ніхто не дочекав в чужім кутку сидіти. Щоб усі святки пересвяткували, другого року дочекали з миром, покоєм, добрим здоров'єм.
Зже́рти Cм. зжирати.
Напа́нькатися, -каюся, -єшся, гл. Наняньчиться, навозиться съ кѣмъ.
Попідманювати, -нюю, -єш, гл. Сманить, соблазнить (многихъ).
Рвачкий, -а́, -е́ 1) Легко рвущійся. Рвачкі нитки.
2) О вѣтрѣ: порывистый.
Скатерчина, -ни, ж. = скатертина.
Сторічний, -а, -е. Столѣтній.
