Будівля Ii, -ля, с. Строеніе, постройка. Любо оком глянуть на сю церкву! Здалека здається, що вона на воздусі стоїть — так вище хотів, і будівля якесь легесеньке.
Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Дуросві́тщина, -ни, ж. 1) = дуросвітство. 2) соб. Обманщики, шарлатаны. Хотів би правду людям говорити, — ведмедем дуросвітщина реве.
Зві́дки, звідкі́ль, звідкіля́, нар. Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Хто він такий і звідкіля він?
Ле́стка, -ки, ж. Лесть, льстивая рѣчь. Жестки горшей отрутизни. Оті шепотинники-окомони чого не допнуть у панів добрим способом, то завсіди доб'ються у них лестками.
Осудливий, -а, -е. Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Всі люде коло неї понурі й осудливі.
Піщуга, -ги, ж. Песокъ, глубокій песокъ. Хвіст... в грязюці таки або в піщузі. Там така піщуга, що й не виїдеш.
Простяка, -ки, об. Простой, не гордый человѣкъ. Наш пан — простяка.
Снасть, -сти, ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Части снасти воза: вісь, підто́ка, підге́рсть, каблука, рукав, середина, ухналь, підісок, завіски, сто́сик, кіло́чок, загвіздок, шворінь, насад, тибель, притичка ручиця. На цьому возі снасть добра, хоч у яку дорогу, то видержить. Згорів чисто вітрак: сама снасть стирчить. 2) Скелетъ, основныя части тѣла. Я така (худа), що тільки снасть моя була та й годі.
Трясти, -су, -сеш, гл. Трясти. Не диво багатим скарбом трясти. Неначе трясця його трясло. руб'ям трясти. Ходить въ рубищѣ, въ лохмотьяхъ. Треба прясти, щоб руб'ям не трясти.
