Володіння, -ня, с. Владѣніе.
Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Лу́ччий, -а, -е. Лучшій. Добрий пес луччий, як злий чоловік. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ум. лучченький. Житечка, де лучченьке місце, сім кіп узяли на десятині.
Недочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. недочути, -чую, -єш, гл.
1) Быть тугимъ на ухо. (Съ этимъ значеніемъ употребляется только несов. видъ).
2) Не слышать, не услыхать.
Поперешний, -а, -е. = поперечний.
Правилка, -ки, ж. Просѣка въ лѣсу.
Просмажитися, -жуся, -жишся, гл. Прожариться.
Солодич, -ча, м. Солодковый корень.
Шаленистий, -а, -е. Шальной.
Шіст, (-та?), м. Родъ игры въ карты.
