Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

острога

Острога, -ги, ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палець, шпора.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 72.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТРОГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТРОГА"
Грюкотне́ча, -чі, ж. = Грюкнява.
Кісонька и кісочка, -ки, ж. Ум. отъ коса.
Ключенько, -ка, м. Ум. отъ ключ.
Мохна́вці, -вець, ж. мн. = мохнатиці = рукавиці въ загадкѣ: Мац-мац по лавці, найшов мохнавці. Чуб. І. 314. Cм. мохнатиця.
М'я́тися и мня́тися, мну́ся, мне́шся, гл. 1) Мяться. Терлось та м'ялось. Чуб. 2) Мяться, не рѣшаться. Молоденький козаченько під оконечком мнеться. Чуб. III. 173.
Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! — Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! — Я змерзла, я, я! — та так уже на те я накрикує. МВ. (О. 1862. III. 52).
Орандарь, -ря, м. 1) = орендарь. 2) Кабатчикъ.
Позгнивати, -ваємо, -єте, гл. = погнити.
Продавати, -даю́, -є́ш, сов. в. продати, -дам, -даси, гл. Продавать, продать. Продай, моя мати, коня вороного. Чуб. V. 365.
Сороколатий, -а, -е. Имѣющій 40 заплатъ, оборванный (шуточно). Ех, брате, брате сороколатий, а на мені сімсот і чотирі. Погов. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОСТРОГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.