Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Дворе́ць, -рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований.
Допані́ти, -ні́ю, -єш, гл. — до чо́го. Сдѣлаться бариномъ до того, что..., стать такимъ бариномъ, что.... Допаніли до того, що й хати підмести не зумієте.
Кусінь, -сня, м. = кусень. Се мій кусть, не їж, а то будеш на тім світі кусатися.
Лога́за, -зи, ж. Родъ каши изъ цѣльныхъ зеренъ обдирного ячменя, иногда съ. прибавкой гороха, варящейся съ саломъ или постнымъ масломъ. Зразу їли логазу, а як ся запомогли, без вечері лягли.
Пинчук, -ка́, м. Житель пинскаго
Сідуха, -хи, ж. Торговка, сидящая на базарѣ. Сластьони шквариливь, сідухи цокотіли. Побіг циган меж сідухи, купив собі хрону.
Торішній, -я, -є. Прошлогодній. Так рад, як торішньому снігові.
Утерти, -ся. Cм. утирати, -ся.
Шелевило, -ла, с. Непосѣда? Ти то шелевило.
