Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. 2) — кро́в'ю. се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. 4) так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита.
Їдом нар. Поѣдомъ. Їдом тебе їсть.
Качильці, -ців, м. мн. = карпульці.
Машкара́, -ри́, ж. 1) Маска. А в нас є машкара. Хто ж його обікрав? — Бог його знає. Якісь, каже, замурдовані люде. Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх, та й забрали що знайшли. 2) Харя, рожа, уродина. Бо ти того любиш, що красний із тварі; почкай, може достанеш страшную машкару.
Мента́лик, -ка, м. Родъ медальона у женщинъ. Cм. дукач.
Переминатися, -на́юся, -єшся, сов. в. перемня́тися и перем'ятися, -мнуся, -не́шся, гл. Переминаться, перемяться. Перемнеться, та й так минеться.
Поєзуїтити, -ї́чу, -тиш, гл. Сдѣлать подобнымъ іезуиту. Поєзуїчене шляхетство.
Призвичаїти, -ся. Cм. призвичаювати, -ся.
Хортище, -ща, Ув. отъ хорт. Що тільки ви думали-гадали, як од того проклятого хортища втікали? — Те ми, сестрице, думали-гадали, щоб хорт не догнав.
Хунтівка, -ки, ж. Порода грушъ.
