Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Грудо́чок, -чка, м. Ум. отъ груд.
Дерезо́вий, -а, -е. Изъ дерез'ы, свойственный дерез'ѣ.
Заволоть, -ті, ж. Родъ рыболовной сѣти.
Заста́вити, -ся. Cм. заставляти, -ся.
Затиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зати́хнути, -хну, -неш, гл. Затихать, затихнуть. Затихло все... Тілько дівчата та соловейко не затих.
Звихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Свихнуть, сдѣлать вывихъ. Ручку й ніженьку звихнула. 2) Измѣнить. Не женись із цією дівкою, — вона звихнеть, вона любе другого.
Поприщитися, -щуся, -щишся, гл. Покрыться прыщами. Щоб тобі поприщилось!
Скозачити, -чу, -чиш, гл. Оказачить. Скозачені панки.
Хрустіти, -щу, -стиш, гл. Трещать, хрустѣть. Кістки хрустять.
