Буришка, -ки, ж. = картопля. Дві річі Бог для бідних сотворив: буришку та вербу. Ум. буришечка.
Вербовий, -а, -е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда ютова.
Відчахнути, -ну, -неш, гл.
1) Отломить, отщепить. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало, і зараз гілку одчахнув.
2) Отлучиться. Як полягають у неділю спати, а вона одчахне на вулицю до дівчат та парубків.
Дави́на, -ни, ж. = Давнина. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку.
Зарива́ти 2, -ва́ю, -єш, сов. в. зарва́ти, -рву́, -ве́ш, гл. Затрагивать, затронуть. Що за диво отсей Люборацький, — думали його соучні: з ким не зарви, все знакомый, все дружить.
Лайтан, -на, м. Испорч. лейтар. Ой як крикнув проклятий Мазепа на свої лайтани: возьмить Палія Семена та забийте в кайдани.
Пометати, -мечу, -чеш, гл.
1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Всіх турків у Чорнеє море пометали.
2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу.
Пражина, -ни, ж. Родъ земельной мѣры.
Спонаджувати, -джую, -єш, сов. в. спонадити, -джу, -диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я.
Томити, -млю́, -миш, гл. Томить. Чому не лежиш, нащо ноги томиш? Ручок своїх не томитимеш. Побий моїх лихих, що душу мою томлять. Своє серденько томлю.
