Батько, -ка, м. 1) Отецъ. Єсть у мене батько і рідная мати. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. батько-мати. Родители. Жила я в батька-матері. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем'ї. головатий батько. Отецъ на свадьбѣ. вечернишний батько. Хозяинъ хаты, въ которой бываютъ вечерниці. брехали твого батька дочки (сини). Ты врешь. по батькові. По отчеству. в батька лаяти. Бранить, задѣвая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові! 2) Употребл. какъ почтительное привѣтствіе пожилому человѣку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Ум. батьо, батусь, батуньо, батусьо, батенько, батечко, батонько.
Вицвяхувати, -хую, -єш, гл. Обить гвоздиками.
Голець, -льця, м. Раст. Avena nuda L., овесъ голый.
Жовтожа́р, -ру, м. Оранжевый цвѣтъ.
Лобури́сько, -ка, м. Ув. отъ лобурь.
Набудо́вувати, -вую, -єш, сов. в. набудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Настраивать, настроить (о зданіяхъ).
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл.
1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував.
3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали.
Проводи, -від, м. мн. 1) Ѳомина недѣля. То було на самі проводи, і треба було через кладовище йти, де на гробах у той день усі поминають своїх родичів. Після провід ми уп'ять поїдьмо до товару. Після провід ми уп'ять поїдьмо туди. 2) — руса́льні, русальчини. Первый понедѣльникъ послѣ троицкихъ святокъ, когда, согласно повѣрью, провожаютъ пѣснями уходящихъ русалокъ.
Скоком нар. = скочки. Пішов кінь скоком.
Товстопикий, -а, -е. Толсторожій.
