Гуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). На горищі шось стука та гуркотить. За громом громи гуркотять.
Жа́лнощі, -щей и -щів, ж. мн. лощі. Жалнощі узяли його.
Ко́жний, -а, -е. Каждый, всякій. Набожний! як би такий кожний, то б увесь світ догори ногами перевернули. У кожної купи був свій ватажок. Ко́жній сва́шці по ковба́сці. Всѣмъ сестрамъ по серьгамъ.
Кошіння, -ня, с. Кошеніе, косьба.
Куйовдити, -джу, -диш, гл.
1) Всклокочивать.
2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить.
Обвиняний, -а, -е. Обвитый, обмотанный. Свічка у світилки у руках, обвиняна хусткою.
Оброчникувати, -ку́ю, -єш, гл. Исполнять обѣтъ. Не вперше нам оброчникувати, не вперше й покуту одбувати.
Понасипати, -па́ю, -єш, гл. Насыпать (во множествѣ). Треба на всіх чотирох углах понасипати по купці жита.
Поратунок, -нку, м. Спасеніе, помощь. Пише цісар до москалі: «Йди на поратунок!». Аби вам Пречиста Діва стала до помочі, до поратунку у потребах ваших.
Прихаток, -тку, м. Небольшая пристройка жилая при хатѣ. Инколи коло хати ставляють ще другу невеличку хатку — прихаток.
