Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шпичка

Шпичка, -ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 510.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПИЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПИЧКА"
Вабець, -бця, м. Приманщикъ. Голуб вабець усіх чужих голубів переманює.
Вічність, -ности, ж. Вѣчность. Ном. № 390. Продав худобу у вічність. Дати шматок кому хліба на вічность. Г. Барв. 415.
Запомогти́ Cм. запомагати.
Затрима́ння, -ня, с. Задержка.
Ловійво, -ва, с. Ловля, ловитва. Мнж. 184.
Ля́скіт, -коту, м. Хлопаніе, щелканіе.
Одіти 2, -ся. Cм. одівати, -ся.
Росказати Cм. росказувати.
Спустіти, -тію, -єш, гл. Опустѣть. Чи світові спустіти через тебе. К. Іов. 39. Спустіло панське подвірє. МВ. (О. 1862. III. 46).
Стовбурчати, -чаю, -єш, гл. Подыматься вверхъ, становиться дыбомъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШПИЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.