Австрия́цький и австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога.
Пішки нар. = піхом. Було в мене троє коней, — тепер хожу пішки.
Понашепуватися, -пуємося, -єтеся, гл. = понашевкуватися. Це вже після запорожців понашепувались сюди пани.
Поростягати, го́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Пробоньку! меж. Ум. отъ пробі! Ой пробоньку! повна хата костюків.
Родак, -ка, м. Родственникъ.
Толока, -ки, ж.
1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Толокою сінце впорали. Не сам один: толокою йому помагали.
2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю.
3) мн. толо́ки. Общественные лѣса.
Трійник, -ка, м. Шлея съ тремя полосами (продольными и поперечными).
Хвощанка, -ки, ж. Пучекъ хвоща, соломы или камыша, при помощи которыхъ моютъ деревянные некрашенные полы.
