Воркотун, -на, м. Ворчунъ.
До́каз, -зу, м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка.
Каруца, -ци, ж.
1) Карета. Я тобі подарую... і оціх коней, і каруцу.
2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вивозять на ноле. Вивозить каруцами гній.
Корчівка, -ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы.
Підгородня, -ні, ж. Подгородное село, пригородъ.
Різномасткий, -а, -е. Разноцвѣтный.
Телепало, -ла, об. Медленно идущій, идущая.
Тіпати, -паю, -єш, гл.
1) Дергать, трясти. Тіпати за бороду.
2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпати. Трепать коноплю, ленъ.
3) О лихорадкѣ: трясти. Щодня двома й трома нападами тіпає його пропасниця.
4) Колотить, бить. Чи добре таки, чи погано мене тіпали, кажу ж, не пам'ятаю; знаю тільки, що я прокинувся в погребі, налигачем скручений.
Хазяєчка, -ки, ж. Ум. оп. хазяйка.
Хвостя, -тяти, с. Употребл. обыкновенно во мн. ч.: хвостата. Рогатый скотъ. Пара хвостят.
