декоторий
Де́которий, де́котрий, -а, -е. Нѣкоторый. Людей гонили силою на присягу; то й батько присягав на Унію, а декоториї не хтіли та ховались. Не всі сплять, що хроплять, лиш декотрі. Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 366.
Том 1, ст. 366.