Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дев'ятиранський

Дев'ятира́нський, -а, -е. Съ девятью ранами, относящійся къ 9 ранамъ. Встрѣчено въ нар. молитвѣ. На горі на осиянцькій, на дев'ятиранцькім зілю там Божа Мати спала.... приснив ми ся сон дев'ятиранцький, же Суса Христа на муки брали. МУЕ. ІІІ. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 365.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕВ'ЯТИРАНСЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕВ'ЯТИРАНСЬКИЙ"
Виплоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. виплодитися, -джуся, -дишся, гл. Плодиться, выводиться, вывестись; рожаться, родиться. Де хто виплодився, туди й лине. Посл.
Гра́дус, -са, м. Градусъ. Тепломір поділяють на 80 частин.... звуться градусами. Ком. Р. ІІ. 79.
Етноґрафи́чній, -я, -є. Этнографическій. Позирали скрива на етноґрафичню Україну. К. XII. 125.
Згризо́та, -ти, ж. = гризота 1. Не лежала ні дня, ні години: лиш сухоти да згризати на личку змарнілії. Чуб. V. 210.
Осавул, -ла, м. Есаулъ. Беруть коня осавули, товариство зброю. Чуб. V. 811.
Розсохатий, -а, -е. 1) = розсохуватий. Розсохатий явір. Млак. 49. 2) О волахъ: съ развѣсистыми рогами.
Русинка, -ки, ж. Русинка, малороссіянка.
Сірики, -ків, м. мн. Раст. Capsella Bursa pastoris Mönch. ЗЮЗО. І. 115.
Скаженина, -ни, ж. Бѣшенство. О. 1862. X. 112.
Угіль, гля, м. = вугіль. Ум. угілець. Ном. № 10637.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕВ'ЯТИРАНСЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.