Горі́шній, -ня, -нє 1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Горішній навій. Камінь у млині буває горішній і долішній. Горішній одвірок над хатніми дверьми. 2) Выше по теченію лежащій. 3) О вѣтрѣ: сѣверный (на Днѣпрѣ). Сѣверо-восточный (Кубань). Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышиваніи обращена къ швеѣ. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та изъ хат (комнатъ), которая находится въ сторону горъ (въ подгорныхъ мѣстностяхъ).
Доті́пуватися, -пуюся, -єшся, гл. Оканчиваться очисткой (о льнѣ, пенькѣ).
Жереп, -пу, м.
1) Родъ горной сосны, Pinus mughus. З жерепу роблять ручки до кіся.
2) Можжевельникъ, Juniperus communis.
Завечорі́ти, -ри́ть, гл. безл. Повечерѣть.
Нездатність, -ности, ж.
1) Неспособность.
2) Непригодность, неудовлетворительность.
Обкорити, -рю́, -риш, гл. = обкорувати.
Повелачка, -ки, ж. = поведенція.
Потиху нар. Потихоньку. Мати з сином ходить, потиху говорить. Ум. потихеньку, потихесеньку, потихусеньку.
Хвостатий, -а, -е. Хвостатый, имѣющій хвостъ, съ длиннымъ хвостомъ. Миші хвостаті. Постановить: пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать.
Штукувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей.
2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью.
3) = шуткувати. Це ми кажемо сміючись та штукуючи.
