Блищати, -щу́, -щи́ш, гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать.
До́кіль, докіля нар. = доки. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати.
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Забавля́ти, -ля́ю, -єш, с. в. заба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Забавлять, развлекать, развлечь. Уродються великії віти забавляти маленькії діти. 2) Замедлять, замедлить, задерживать, задержать.
Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Заклекчи (орле) з-під хмари. 3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Зрадний, -а, -е. и зрадній, -я, -є. = зрадливий. Гей-гей! не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Зрадня ваша рада.
Липа́рка, -ки, ж. 1) Липковиця. 2) Глина для кирпича, для печей.
Наговори́ти, -ся. Cм. наговорювати, -ся.
Оструб, -ба, м. Деревянная стѣна постройки.
Позволитися, -люся, -лишся, гл. Испросить, получить позволеніе. Хлопці молодії, може погуляти которому хочеться, до дівчат кортить, — нехай же піде котрий без відома, що не позволиться у Палія, то вже й не вернеться.
