Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Сідайте, бо ноги відстоїте. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював.
Завозя́нин, -на, ж. Привезшій для помола хлѣбъ на мельницу.
Зборо́ти, -рю́, -реш, гл. Побороть, одолѣть. Добра та корова, що й людей зборола.
Конокрад, -да, м. Конокрадъ. Ті жидки були всім завідомі конокради.
Поскорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчить. Руни поскорчує та позводить.
Поштиво нар. Благопристойно, вѣжливо. Нехай же Ївга нічого не росказує та сяде поштиво. Так просить поштиво, що Боже мій!
Пуля, -лі, ж. Дѣтск. Утенокъ.
Теркатий, -а, -е. = таркатий.
Уробити, -ся. Cм. уробляти, -ся.
Цубірка, -ки, ж. = білка, Sciurus vulgaris.
