Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двуличний

Двули́чний, -а, -е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВУЛИЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВУЛИЧНИЙ"
Бренчка, -ки, ж. Раст. Rhinantus crista galli. Вх. Уг. 228.
Вилазити 1, -жу, -зиш, гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.
Дворня́га, -ги, ж. Дворовая собака.
Ді́до, -да, м. 1) Дѣдъ. 2) То-же, что пе́сик въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. Ді́донько.
Кукуличка, -ки, ж. = зозуля. Желех.
Підтіпанка, -ки, ж. 1) Неряха, женщина съ испачканнымъ въ грязь подоломъ. 2) Потаскуха. Де ся підтіпанка вмішалась, там верб'я золоте росло. Котл. Ен. VI. 12.
Повиняньчувати, -чую, -єш, гл. Виняньчить (многихъ). Я в їх усіх дітей повиняньчувала. Богодух. у.
Повідрізувати, -зую, -єш, гл. Отрѣзать (во множествѣ). Повідрізували навіть йому ґудзики від мундира. Чуб. II. 599.
Привикнути, -ся. Cм. привикати, -ся.  
Удовольнятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. удовольни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Удовлетворяться, удовлетвориться. Юнона ще не вдовольнилась. Котл. Ен. ІІІ. 15. Вже вдовольнилась. Ном. № 12033.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВУЛИЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.