Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дейнека

Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 366.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕЙНЕКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕЙНЕКА"
Гроши́на, -ни, ж. Монета. Мусить витнути на тарілочку дружкові грошину. МУЕ. I. 146.
Дере́нка, -ки, ж. = Дере́н (дерево и плодъ). Угор.
Загніт́, -ту, м. Горящіе угли, солома или щенки, употребляемыя для того, чтобы хлѣбъ загнітився. (Cм.) Рубайте сосону здорову та беріте тріски на загніт, — щоб славний коровай був на ввесь світ. Грин. III. 473.
За́ку́ска, -ки, ж. Закуска. Стор. МПр. 74. Спасибі за закуску, що ззів курку й гуску. Ном. № 12073. Ум. за́кусочка.
Зли́вки, -ків, мн. зли́вини, -вин, ж. 1) Сливаніе, обливаніе. 2) Обрядовое омовеніе роженицы и рукъ повивальной бабки послѣ крестинъ. Мил. 25. 3) Слитое изъ разныхъ сосудовъ въ одинъ.
Кляковий, -а, -е. Клякове дерево. Дерево, отмѣченное знакомъ для обозначенія мѣста межи. Cм. кляк, клячити. Левч. 48.
Розганяти, -няю, -єш, сов. в. розігнати, розжену, -неш, гл. Разгонять, разогнать, разсѣевать, разсѣять. Вітер повіває, хмару розганяє. Чуб. V. 814. Удівоньку з душі люблю, дітей розганяю. Чуб. V. 823. Він їм тугу розганяє, хоть сам серпом нудить. Шевч. 7.
Смуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Грустить. ЛВ. ІІ. 10. Смуткувала Марина осінь, смуткувала й зіму. Левиц. І. 32.
Судити, -джу́, -диш, гл. 1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Шевч. Бог судить не так, як люде. Ном. № 34. 2) Осуждать, пересуживать. ЗОЮР. І. 52. Судять же нас люде. Мет. 78. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють. Н. п. 3) Опредѣлять, назначать. Грин. III. 204. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Не судив мені Бог, кого я любила. Уман. у.
Шиголля, -ля, с. Тонкія вѣтви, молодые побѣги.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕЙНЕКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.