Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
За́правки, (вок?, ж.) мн. У гончаровъ: посуда, оказавшаяся послѣ обжиганія съ небольшими трещинами, которыя подлежать задѣлыванію глиной, послѣ чего посуда вновь обжигается.
Зборо́ти, -рю́, -реш, гл. Побороть, одолѣть. Добра та корова, що й людей зборола.
Левенець, -нця, м. Молодець, рослый парень. Ой козаченьку, левенце! Не скажу я тобі, серце! То був з Хресців Кононенко Опанас, левенець... Молодий, та ба: мисливець!.. Левенець довго опинавсь і серцю не давав помоли. Ум. леве́нчик. Ой левенче, левенчику, вдовин сину, одинчику! Чи знаєш ти степи турецькії і проходи козацькії?
Підливати, -ва́ю, -єш, сов. в. підлити, -діллю, -ллєш, гл. 1) Подливать, подлить, лить понемногу. Вона сіль тре у макотирі та підливає борщу. Ой там козак коня напуває, а дівчина воду підливає. 2) — що. Лить, налить подъ что. Миленький встає, мене вкриває та двері підливає. Поливать, полить растеніе. Де ся діла тая дочка, що садила підливала яворочка? Чи не вийде моя мила рути підливати? — кого. Поливать, полить кому дорогу чародѣйскимъ зельемъ. Стежку йому підливала зіллячком, чарами. Чи я вплила, чи я вбрела, чи мене підлито?
Пригладжувати, -джую, -єш, гл. Приглаживать, пригладить. Пригладь її чорні брівки.
Прикорчити Cм. прикорчувати.
Сібір, -ру, м.
1) Сибирь. Повернувся я з Сібіру, нема ж мені долі: хоч, здається, не в кайданах, все таки в неволі.
2) Каторга.
3) Тяжкая жизнь.
Умовно нар.
1) Условно.
2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже.
Цвіль, -лі, ж. Плѣсень. Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла.
