Виканючити, -чу, -чиш, гл. Выклянчить. Так ви ж не виканючите!
В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Зага́йний, -а, -е. Медлительный, кропотливый, нескорый. Загайна робота.
Здого́нити, -ню, -ниш, гл. = здоганяти. Хто два зайці гонить, жадного не здогонить.
Злосник, -ка, м. Недругъ, недоброжелатель. Бо вже мої всі злосники взяли мене на язики.
Кругав, -ва, м. Ястребъ. Циганочко-волошечко, я кругава вбив.
Обходитися, -джуся, -дишся, гл. 1) = обіходитися 1. Як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться. Цурається їх при людях, хоч дома на самоті ще сяк так обходиться з ним.
Повгрузати, -заємо, -єте, гл. Увязнуть; войти въ землю; въѣсться въ тѣло (о многихъ). Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали. До парубка, аж у його і вірьовки повгрузали в руки.
Сельський, -а́, -е́ Сельскій, деревенскій. Разу їдного хлопці сельські зговорились меж собою.
Схильнистий, -а, -е. = схилястий.
