Випитати, -ся. Cм. випитувати, -ся.
Гильце, -ця, с. = гільце.
Да́лі, да́лій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр'я, у розумного далі. «Старче, село горить!» — «А я за суму та далі посуну». 2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. 2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мог сиріточки на в'язях висять. 4) Подальше. Ти, дівчино, ти; подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. 5) Да́лі-пода́лі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав.
Допомі́жний, -а, -е. Вспомогательный.
Захмызуваты, -зую, -єш, гл. Загородить хмизом.
Кирпатий, -а, -е. Курносый. Перехрести ніс, щоб великій ріс, а то кирпатий. Ум. кирпатенький. Моя (дівчина) он бач русява, що трошки кирпатенька.
Лайняк, -ка́, м.
1) = лайлак.
2) = лайняр.
Неук, -ка, м.
1) Неучъ. І між дівок сих посадив як неука.
2) Необъезженный конь.
Обійстя, -тя, с. = обийстя.
Привілля, -ля, с.
1) Приволье, раздолье. На вовків там привілля, — все пущі, а людей нема.
2) Достатокъ. Нема привілля ніякого у його, як же за його йти.
3) бути за привіллям. Быть въ уютномъ удобномъ мѣстѣ. Був за привіллям у вас і я, і коні.
