дренчати
Дренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = деренчати. Голос їй дренчить. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 442.
Том 1, ст. 442.