Вигадка, -ки, ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. 2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. Ум. ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї.
Ду́лька, -ки, ж. Ум. отъ дуля.
Заги́ба, -би, ж. = загиб. Чи нема у вас чого ад поганки? Жаден день поганка; та вічня загиба та й годі.
Иршаний, -а, -е. Изъ овечьей или козьей выдѣланной шкуры. и́ршані штани́. Кожаные мѣховые штаны, обращенные шерстью внизъ, — носятъ пастухи въ Новороссійскомъ краѣ и Черноморіи зимой. Чабанам видається на зіму одежа: сорочки, штани хрящові, штани иршані.
Покотитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Покатиться, скатиться. Клубочок покотився. З гори покотились (відра) та й сами побились. Як брат пива та й напився, по конику покотився. Покотяться дрібні сльози з твого білого лиця.
2) О кошкахъ, овцахъ: родить. Чи всі вівці покотились, чи ягниці поплодились?
Потя, -тя́ти, с.
1) Птенецъ; цыпленокъ. Стало потя на ворота та й пів, та й пів. Ум. потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли.
2) — татарське. Чайка.
Сухорлявець, -вця, м. Сухощавый человѣкъ.
Удосвіта нар. На разсвѣтѣ, до разсвѣта. Удосвіта встав я, темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє.
Хура 2, -ри, ж. Вьюга, мятель. Поїхав мій старий, — коли б не змерз, бо на дворі хура піднялась.
Шальон, -на, м. Родъ одежды. Привіз мені золоті дари, дорогі дари: тонкий рубок, дорогий шальон по саму землю.
