Випозичити, -чу, -чиш, гл.
1) Исчерпать, занимая.
2) Раздать въ займы.
Вистігати, -гаю, -єш, гл. Строчить. Сорочку вистігаю.
Жерни́ця, -ці, ж. = стерня. Повели їх по жерниці, а жерниця ніжки коле.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Заплішив ніжку в ослоні. Запліши щабель у драбині, а то хитається. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку.
Зітну́ти, -тну, -не́ш, гл. = стяти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає.
Злобителька, -ки, ж. Недоброжелательница.
Кремезни́й 1) Крѣпкій, здоровый. Не закутуй дитину, то вона буде кремезлива. Старины люде були кремезніші. 2) Твердый, неуступчивый. Хазяїн був чоловік кремезний и норовливий.
Настання, -ня́, с. Возникновеніе. Ще до настання в Польщі їзуїцтва, ляхи в наших владик-архиреїв були «бісові пекельники», а Русь у римського прелацтва не прекладалась над жидову. настання́ світу. Созданіе міра.
Поспілий, -а, -е. Зрѣлый. Не старе мре, а поспіле.
Столик, -ка, м. Ум. отъ стіл.
