Засльози́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. Облиться слезами. Плакала дівчина, засльозилася.
Знудіти, -дію, -єш, гл. Соскучиться, затосковать. Я аж знудів, ждучи вас.
Надокуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. надоку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. А вже ж тії кучері мені надокучили.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Незграба, -би, об. Неловкій, неуклюжій человѣкъ.
Плетінка, -ки, ж. 1) Вязаная шерстяная рукавица, которая вкладывается въ кожаную. 2) Свитая, сплетенная мѣдная проволока, употребляемая при украшеніи деревянныхъ издѣлій инкрустаціями и пр. 3) Родъ вышивки.
Повишмаровувати, -вую, -єш, гл. Смазать, обмазать (во множествѣ).
Слободний, -а, -е. Свободный. Ум. слободне́нький, слободнесенький.
Сочівонька, -ки, ж. Ум. отъ сочевиця.
Шевня, -ні, ж. Сапожная мастерская. , , сапожный магазинъ.
