Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доньчин

До́ньчин, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 421.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОНЬЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОНЬЧИН"
Бережний 2, -а, -е. Прибрежный. Бережні піски: бережні буряки. Чигир. у.
Гугу́п меж. То же, что и гуп, но еще сильнѣе: Гугуп навзнаки у сніг і роскинув руки. Рудан. І. 81.
Ґаля́ра, -ри, ж. То же, что и галяра 2. Вх. Уг. 25. Cм. Ґалера.
Зві́нка, -ки, ж. 1) Карта бубновой масти. 2) Раст. Campanulae. Вх. Пч. І. 9.
Зворо́та, -ти, ж. Межа, оставляемая на полѣ для проѣзда.
Обриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обірватися, -рвуся, -вешся, гл. Розмова все обривалася. Левиц. Пов. 314.
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней. Харьк.
Попитлювати, -люю, -єш, гл. Смолоть крупичатую муку.
Попідсинювати, -нюю, -єш, гл. Подсинить (во множествѣ).
Тіснуватий, -а, -е. Тѣсноватый. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОНЬЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.