Двойко́ чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Нас тілько двойко в світі. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Наще, наще́серце, нар. = натще.
Полювання, -ня, с.
1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і где на полювання, бо кохався у полюванні.
2) Періодъ половой горячности у коровы. Ум. полюваннячко.
Пооб'язуватися, -вуюся, -єшся, гл. = пообв'язуватися.
Порозривати, -ва́ю, -єш, гл. Разорвать (во множествѣ). Нове вино порозриває бурдюки. Порозривають подушки, порозсипають пір'я по хаті.
Потруїтися, -труїмо́ся, -їтеся, гл. Отравиться (о многихъ). Потруїлись тим зіллям поганим.
Приподоблятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. приподо́битися, -блюся, -бишся, гл.
1) Сдѣлаться угоднымъ. Чим той Лазарь Богу приподобився?
2) Угодничать передъ кѣмъ, подольщаться, подольститься. Приподобляючись (русини) до приятелів ляхів, робились римськими католиками.
Присіди, -дів, м. мн. Въ выраженіи: на-в-присіди. Cм. навприсідки.
Словесно нар. Словесно, словомъ. Марусенька по світлонці ходить, словесно говорить. Що пером пише, словесно й каже.
Строїти, -ро́ю, -їш, гл.
1) Одѣвать, наряжать.
2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій.
3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть.
4) Дѣлать, сооружать, строить. На один копил дідько всіх ляхів строїв. З чужого добра не строїть двора.
