Заволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заволокти́ся, -лочу́ся, -чешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться; завлекаться, завлечься. Заволочи його за хату! — Коли ж не заволікається: важке. 2) Бороноваться послѣ посѣва. 3) Забредать, забрести куда. Він покинув там усю свою родину, заволікся на козацьку Україну. Инший заволочеться з Москви.
Нагу́ркати, -ка́ю, -єш, нагуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Нагремѣть, настучать, нашумѣть. Прибігла, нагуркала, налепетали, як у корчмі.
Окупний, -а, -е. Выкупной.
Пірнач, -ча, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. Рейментарський пірнач.
Подертися, -ру́ся, -решся, гл.
1) Порваться, изорваться. Ой як лиштва подереться, пишання минеться.
2) Исцарапать другъ друга. Подерлися, як пес з котом.
Позлитка, -ки, ж. = ожеледиця.
Позрушувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и зрушити, но о многомъ.
Трясавиця, -ці, ж.
1) = трясавина.
2) Лихорадка.
Увал, -лу, м. Склонъ? Стоїть сонце увалом, увалом, заходить за хмару.
Хтем, -му, м. Въ выраженіяхъ: у хтему, до хтему. Совершенно, до-чиста. Вони як прибігли, то вже у хтем хату рознесли.
