Господа́рь, -ря́, м. 1) Хозяинъ, владѣлецъ, глава въ домѣ. Де господарь не ходить, там нивка не родить. Ой діти ж мог, да біда ж мені з вами, ой да що нема господаря над вами. 2) Титулъ прежнихъ князей Молдавіи и Валахіи. Оттоді то Василь молдавський, господарь волоський.... до.... кроля польського посилав. Ум. Господа́рик, господа́ричок, господа́ренько. Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька. Ой папочку, господаричку, а в чеській землі королем будеш. Ой нема дома господаренька.
Дерть, -ти, ж. Крупно смолотая мука для корма скота. Сіль дають у нас вівцям весною раннею, мішають з борошном, або дертю з ярого жита, а як нема, то й озиме жито годиться.
Жакува́ння, -ня, с. Разграбленіе, расхищеніе. Збагатили хижу силу жакуванням-лупом.
Осіло нар. Осѣдло.
Покосити, -шу́, -сиш, гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці.
Роздрух, -ха, м. = розрух.
Розмуркотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Размурлыкаться.
Рундуковий, -а, -е. Крылечный. Розчинились у гетьмана рундикові двері.
Спласкати, -щу, -щеш, гл. Соткать? Ворона напряде, сорока насмиче, а горобчик, жвавий хлопчик, полотенце сплаще.
Спроста нар. Спроста. Уже ж то не спроста в його такий жупан.