Випалювати, -люю, -єш, сов. в. випалити, -лю, -лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік.
Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
Погрозити Cм. погрожати.
Понадимати, -ма́ю, -єш, гл. Надуть (во множествѣ).
Прокалатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Простучать въ колотушку; прозвонить.
2) Пройти (о времени). Прокалатає швидко час.
Ряндя, -дя, с. Лохмотье, тряпье.
Тепличний, -а, -е. Оранжерейный. Тепличні квітки.
Триння, -ня, с. соб. отъ трина.
Хурбет, -та, м. Крайній бѣднякъ? Жидові тілько самі багатирі та хурбети й не винні. Так се ти, поганий хурбет, наймит, будеш мені перебивати, будеш з мене сміятись?
Щипавка, -ки, ж.
1) Насѣк. а) Хвостовертка, хищникъ, Staphilinus. б) Дитикъ, водяной хрущъ, Dyticus.
2) = сікавиця.
3) Приборъ для срыванія плодовъ съ дерева.
