Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вистачати

Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Левиц. І. 501. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Стор. II. 226. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. Греб. 383. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИСТАЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИСТАЧАТИ"
Ґелева́ч, -ча, м. Брюханъ. Угор.
Залі́зти Cм. залазити.
Здрік, здро́ку, м. = дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає. Рудч. Ск. II. 174.
Зелепу́га, -ги, ж. и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрѣлыя вишни. Вх. Зн. 21. 2) Порода зеленоватыхъ сливъ. Желех.
Невидальце, -ця, с. Невидаль. Чого б я дувся? Що попович? Овва! яке ж невидальце! Св. Л. 168.
Неклеба, -би, об. = нетямуха. Неклеба ще з тебе! Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Пластів'я, -в'я, с. Пластъ, слой; слой срубленныхъ вѣтвей. Вх. Зн. 50.
Прокатати, -таю, -єш, гл. Прокатать (на лошади).
Регнути, -ну, -неш, гл. Сильно желать, стремиться. Аж регне заміж, та ніхто не свата. Ном. № 8873. Він аж регне купити у мене вола. Міусск. окр.
Розвести, -ся. Cм. розводити, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИСТАЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.