Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виплакати
виплакатися
виплат
виплатити
виплачувати
виплачуватися
виплекати
виплескати
виплеснути
виплести
виплив
випливати
виплигнути
виплигом
виплинути 2
виплисти
випліндрувати
випліскувати
випліскуватися
виплітати
виплітка
виплітувати
виплоджувати
виплоджуватися
виплодок
виплутати
виплутувати
виплутуватися
випльовувати
виплюндрувати
виплюнути
виплюснути
випнути
виповзати
виповідати
виповідатися
виповнити
виповнювати
виповняти
виповнятися
виповчитися
випогоджуватися
випозивати
випозичити
випозіхатися
виполіскувати
виполонити
виполоскати
виполоски
виполоти
виполоч
виполювати 1
виполювати 2
випоминати
випорожнити
випорожні
випорожняти
випорожнятися
випороти
випорснути
випорток
випорхати
випорювати
випосажити
випостувати
випочити
виправа
виправдати
виправдатися
виправдити
виправдувати
виправдуватися
виправити
виправляти
виправлятися
випрасувати
випрати
випрацювати
виприскати
виприщити
випрівати
випробовувати
випроваджати
випроваджувати
випровожати
випродати
випродувати
випросити
випростати
випростувати
випростуватися
випрохати
випрохувати
випрохуватися
випрошувати
випрошуватися
випруджувати
випручати
випручувати
випручуватися
випрягати
випрягатися
випрядати
випряжний
випрямити
випрямляти
випрямлятися
випрясти
випрятати
випсякувати
випурнати
випурхнути
випускати
випуст
випустити
випустіти
випустом
випханець
випхати
випхнути
Адту́й, нар. = Зві́дти. Адтуй гора, адтуй друга, антам долиночка, — межи тима двома гори моя любаночка. Гол. ІІ. 455.
Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. І. 118. Вітрець не віне́. МВ. І. 79.
Довбе́нька, -ки, ж. Ум. отъ довбня = Довбешка. Довбенькою выбойщикъ прибиваетъ намазанную краской форму къ полотну. Гол. Од. 58.
Забру́катися, -каюся, -єшся, гл. Запачкаться въ грязь. Забрукається свита як довга. Н. Вол. у.
Лихта́рний, -а, -е. Фонарный. Обводе мури лихтарним світлом. К. ПС. 39.
Нашити Cм. нашивати.
Перекладання, -ня, с. 1) Перекладываніе. 2) Перегрузка. 3) Переводъ (литературнаго произведенія).
Пустеля, -лі, ж. Пустыня.
Стягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. стягтися, -гнуся, -нешся, гл. 1) Стягиваться, стянуться. 2) Худѣть, похудать. Обоє старі із журби так уже стяглися, що аж злягли. Кв. І. 105. 3) Собираться, собраться со средствами, съ деньгами. Стяглись на ту скотинку у велику силу. Рудч. Ск. II. 142. 4) Стаскиваться, стащиться (съ мѣста). Стягтись, та поволоктись: казав чоловік, маку дам. Ном. № 10891. 5) Ссориться, поссориться. З салдатом — не з своїм братом, не стягайся. Ном. № 805. 6) Казаться, показаться долгимъ, продолжительнымъ. Перше їхати не стяглеся, а тепер ось як протягнеться. Радом. у.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл. 1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Мет. 30. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув. Рудч. Ск. І. 180. 2) Ввинчивать, ввинтить. 3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає. АД. І. 212. 4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати. Г. Барв. 178. 5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе. Мир. ХРВ. 352.
Нас спонсорують: