Висікака, -ки, м. Дерзкій, нахалъ, выскочка. Ого! провчу я висікану!
Голота, -ти, ж. соб. Голь, бѣдняки. Не йди туди, вражий сину, де голота п'є. Ум. голотонька.
До́лище, -ща, с. Увел. отъ доля? Чи таке долище, чи таке дворище?
Зада́ва, -ви, ж. 1) = кужба. 2) Рычагъ для зажиманія дерева при увязкѣ его на саняхъ для перевозки.
Опруг, -га, м.
1) Кругъ.
2) = упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий.
Підгулювати, -люю, -єш, сов. в. підгуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Преимущ. въ сов. в. Подкутить. Підгуляв, що й з копитів збився. Тепера він підгуляв, на упокої почивав, на похмілля знемагає.
2) — молоду. Свадебный обычай въ : послѣ возвращенія въ понедѣльникъ новобрачныхъ изъ церкви, ихъ сажаютъ за столъ и предлагаютъ намазанную медомъ булку: дважды обманываютъ, только дѣлая видъ, что даютъ, а въ третій разъ отдаютъ.
Попередзвонювати, -нюю, -єш, гл. Окончить звонить (во множествѣ).
Способити, -блю, -биш, гл. — кого́ до чого. Пріучать, приготовлять къ чему.
Способний, -а, -е. = спосібний. На що воно способне, оце дерево? Підняв — дивлюсь, а воно способне, — тернути сірничок, то й є об віщо.
Хуторище, -ща, с. Місто для хутора, місто, гдѣ былъ хутір. Дворище яке, чи хуторище.