Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ведмежа
ведмежий
ведмідь
ведрик
вежа
вежовий
везерунок
везти
везучий
вейкати
векати
векелия
векнути
вексель
вележирувати
велелюдний
велелюдно
велемудрий
велемудро
велерічивий
велет
велетенський
велетень
велетів
велий
велик
великанський
великдень
великий
великість
велико
великовоїн
великовоїнний
великовчений
великогрішниця
великодень
великодній
великодушний
великолітній
великомовний
великомовність
великоможний
великомученик
великомучениця
великородний
великорозумний
великосвітній
великотерплячий
велич
величати
величатися
величезний
величенний
величенький
величінь
величкий
величко
величний
величність
велично
величночесний
величчя
веління
веліти
вельбіб
вельбучитися
вельбучний
вельґоґор
вельми
вельмий
вельможа
вельможество
вельможний
вельможність
венберь
венгерка
венґирь
вентерь
вепер
веприна
вепрок
вера
верба
вербина
вербинець
вербинка
вербиця
вербич
вербиченька
вербичка
вербка
верблик
верблюд
верблюдка
верблюжий
верблюжина
вербляниця
вербний
вербник
вербниця
вербняк
вербовий
вербов'я
верболіз
вербонька
вербочка
вербуванець
вербування
вербувати
вербунка
вербунковий
вербунок
верб'я
вервечка
верг
вергання
вергати
вергатися
верглик
вергнути
Відмакошити, -шу, -шиш, гл. Отколотить. Так він його як піймав та як одмакошив! Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Демокра́т, -та, м. Демократъ. Не вподобав демократ русин свого давнього панства. Г. Барв. 426.
Кочережник, -ка, м. Мѣсто, гдѣ сталять кочерги, ухваты. Да ту (сорочку) із себе та в піч, да стали в кочережнику. Рудч. Ск.
Крілик, -ка, м. = кропив'янка. Вх. Уг. 247. Cм. кріль 2.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Мурка́ч, -ча́, м. Баранъ. Н. Вол. у.
Підмощуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. підмоститися, -щуся, -стишся, гл. 1) Подсѣдать, подсѣсть, подбираться, подобраться. І саме в міру підмостився, — в висок Дареса затопив. Котл. Ен. 2)під ко́го. Подольщаться, подольститься къ кому, умаслить кого, задобрить кого. А щоб поставить на своє, то багатирь не поскупився, під кого треба підмостився, засипав тих і сим дає. Мкр. Г. 44. Вона така підлизуха: підлижеться, підмоститься. Зміев. у.
Санчища, -чи́щ, ж. мн. Большія сани. Бантромій везе гній на старих санчищах. Фр. Пр. 22.
Спорзний, -а, -е. Грязный, порочный, сластолюбивый! Вх. Лем. 66.
Ухвалити Cм. ухвалювати.
Нас спонсорують: