Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

винаходити
винаходитися
винен
винести
винизати
виникання
виникати 1
виникати 2
виникнути
винити
винитися
винишпорити
винищити
винищувати
винівка
виніженочка
винний I
винний II
винник
винниківна
винникувати
винницький
винниця
винниченко
винничка
винничок
виннюха
винняти
вино
виноват
виновате
винователь
виноватець
виноватий
виноватити
виноватниця
виновацтво
виновий 1
виновий 2
виноград
виноградовий
виноградочок
винозор
виноколо
виносити 1
виносити 2
виноситися
винотока
винохід
виношати
виношувати
виношуватися
винувати
винуватися
винужати
винурятися
виньмати
винюхати
винюхувати
винянчити
винянчитися
виняти
винятковий
виняток
виорати
виорювати
виорюватися
випадати
випадковий
випадок
випалити
випалювання
випалювати
випаляти
випарити
випаровувати
випарубок
випарювати
випарюватися
випас
випасати
випаскудити
випаскудитися
випасти
випасувати
випатрати
випахатися
випекти
випелешити
випереджати
виперти
випестити
випестувати
випечатати
випивати
випилювати
випиляти
випинати
випинатися
випис
виписати
виписувати
виписуватися
випит
випитати
випити
випиток
випитування
випитувати
випитуватися
випихати
випихач
випідпідьомкатися
випікання
випікати
випікатися
випірати
випіратися
випірнути
виплавати
Аґрусо́вий, -а, -е. Крыжовниковый. Аґрусовий кущ.
Ззува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ззути, ззую, -єш, гл. Снимать, снять обувь.
Лядува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Быть ополяченнымъ. Гей, докіль нам з ляхами лядувати? К. ПС. 64.
Ме́стниця, -ці, ж. Мстительница.
Мужикі́в, -ко́ва, -ве 1) Мужику принадлежащій. 2) Мужнинъ. Тільки гріє моє здоров'є мужикове подвор'є. Мет. 332.
Му́л II, -ла, м. Мулъ, лошакъ.  
Нако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. накоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Прикатываться, прикатиться на извѣстное мѣсто; наваливаться, навалиться; набираться, набраться. Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево!». От як сказала вона, так тут як зачало рубаться, котиться, складаться, — така купа накотилась... велика! Рудч. Ск. І. 91. Рубали дубину, дак дуб і накотився йому на ногу і потрощив у прах. О. 1861. X. 38. 2) Набрасываться, наброситься съ укорами, бранью. Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав піячити!.. Волч. у.
Підполуденча, -чати, с. Ѣда между обѣдом и полдникомъ. Вх. Лем. 449.
Поживання, -ня, с. 1) Житье. Нехай має в чужій землі добре поживання. Котл. МЧ. 426. Дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання. Котл. Н. П. 389. 2) Потребленіе. На, кажу, братіку мій! нехай тобі на добре поживання будуть (гроші). МВ. І. 31.
Цілина, -ни, ж. Новь. Орав милий на цілині, та й став па толоці. Н. п. Цілину п'ять плугів орють. Греб. 382. Ум. цілинка.
Нас спонсорують: