Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

винаходити
винаходитися
винен
винести
винизати
виникання
виникати 1
виникати 2
виникнути
винити
винитися
винишпорити
винищити
винищувати
винівка
виніженочка
винний I
винний II
винник
винниківна
винникувати
винницький
винниця
винниченко
винничка
винничок
виннюха
винняти
вино
виноват
виновате
винователь
виноватець
виноватий
виноватити
виноватниця
виновацтво
виновий 1
виновий 2
виноград
виноградовий
виноградочок
винозор
виноколо
виносити 1
виносити 2
виноситися
винотока
винохід
виношати
виношувати
виношуватися
винувати
винуватися
винужати
винурятися
виньмати
винюхати
винюхувати
винянчити
винянчитися
виняти
винятковий
виняток
виорати
виорювати
виорюватися
випадати
випадковий
випадок
випалити
випалювання
випалювати
випаляти
випарити
випаровувати
випарубок
випарювати
випарюватися
випас
випасати
випаскудити
випаскудитися
випасти
випасувати
випатрати
випахатися
випекти
випелешити
випереджати
виперти
випестити
випестувати
випечатати
випивати
випилювати
випиляти
випинати
випинатися
випис
виписати
виписувати
виписуватися
випит
випитати
випити
випиток
випитування
випитувати
випитуватися
випихати
випихач
випідпідьомкатися
випікання
випікати
випікатися
випірати
випіратися
випірнути
виплавати
Благащий, -а, -е. Умоляющій. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. ІІ. 117.
Гуса́рин, -на, м. Гусаръ. Не вернувся із походу гусарин-москаль. Шевч. 487.
Зага́льник, -ка, м. Общее мѣсто (въ рѣчи), банальная фраза. Желех.
Запе́рти, -ся. Cм. затрати, -ся.
Запро́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. запро́датися, -да́мся, -си́ся, гл. Продаваться, продаться кому; предаться на чью либо сторону изъ корыстныхъ побужденій. Чорт каже до нюю: запродайся мені. Драг. 56.
Затя́гач, -ча, м. Ремень для укрѣпленія снізки у ярма. Рудч. Чп. 250.
Клопоточка, -ки, ж. Ум. отъ клопота.
Почеп, -пу, м. ? = почіпка? сидіти на почепі. Сидѣть на самомъ кончикѣ.
Таїти, таю, -їш, гл. Таить, скрывать, не обнаруживать. Нічого гріха таїти. Ном. № 7437. Таїть у серці зло. К. Псал. 100. Гріхів не тайте. АД. І. 177.
Щеміти, -млю́, -миш, гл. Щемить. Зуби не боліли і не щеміли. Чуб. І. 125.
Нас спонсорують: