Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віджартовуватися
віджати I
віджати II
віджахнути
віджахнутися
відживати
відживити
відживіти
відживляти
віджимати
віджинати
віджинатися
віджиріти
віджити
віджобоніти
віджувати
віджухаритися
відзаддя
відзвичаїти
відзвичаювати
відзволити
відзволяти
відзволятися
відземок
відзивати
відзиватися
відзимки
відзіґорний
відзімувати
відзірятися
відзнака
відзначати
відзначатися
відзолити
відзолювати
відзяпити
відібрати
відігнати
відігравати
відіграватися
відіднити
відідрати
відідратися
відізватися
відіймати
відійматися
відійти
відімкнути
відімстити
відімчати
від'їдати
від'їдатися
від'їзд
від'їзджати
від'їздити 1
від'їздити 2
від'їздний
від'їсти
від'їхати
відкадити
відказ
відказати
відказувати
відказуватися
відкалабанити
відкалатати
відкараскатися
відкасник
відкаснутися
відкатувати
відкашлюватися
відквасити
відквашувати
відки
відкид
відкидання
відкидати 1
відкидати 2
відкидатися
відкіль
відкільсь
відклад
відкладаний
відкладання
відкладати
відкладний
відкладувати
відклепати
відкликатися
відклінне
відклінщина
відклонити
відклоняти
відклонятися
відклякнути
відклястися
відкозакувати
відколи
відколишній
відколоти
відколупати
відколуплювати
відколупнути
відколупувати
відколювати
відколядувати
відкопати
відкопилити
відкопування
відкопувати
відкопуватися
відкосити
відкоситися
відкотити
відкочувати 1
відкочувати 2
відкочуватися
відкошувати
відкрадатися
відкраювати
Бігунець, -нця, м. 1) Ум. отъ бігун. 2) Дитя, уже начинающее бѣгать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. І. 116. 3) Родъ вышивки. Славяносерб. у. Ум. бігунчик.
Відбаглувати, -лую, -єш, гл. Отстоять, спасти. Відбаглувати від смерти. Хотів був нашу собаку забрати, — ледві одбаглувала. Рк. Левиц.
Глейкий, -а, -е. Клейкій, вязкій (о почвѣ).
Заста́вник, -ка, м. Закладчикъ, залогодатель.
Посолонцювати, -цюю, -єш, гл. Съѣсть соленаго. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121.
Псячка, -ки, ж. 1) Собачій пометъ. Вх. Зн. 8. 2) Раст. Leonurus cardiaca. Вх. Пч. ТІ. 33.
Ристю нар. Рысью. Cм. ристь.
Рід, ро́ду, м. 1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268. 2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909. 2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у. 4) з-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030. 5) на роду написано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951. 6) ро́дом = зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. родик, родо́чок, родонько. Чуб. V. 760, 463.
Сплямувати, -му́ю, -єш, гл. Запятнать. Колій і Палій у дорогих, сплямованих кровю жупанах. К. ЦН. 278. Также переносно: запятнать. Г. Барв. 239. Оце ж її збезчещено, сплямовано. К Бай. 114.
Шломак, -ка, м. У горшечниковъ: оскребки глины, счищаемые съ рукъ и съ круга во время формировки мисокъ. Вас. 182.
Нас спонсорують: