Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віджартовуватися
віджати I
віджати II
віджахнути
віджахнутися
відживати
відживити
відживіти
відживляти
віджимати
віджинати
віджинатися
віджиріти
віджити
віджобоніти
віджувати
віджухаритися
відзаддя
відзвичаїти
відзвичаювати
відзволити
відзволяти
відзволятися
відземок
відзивати
відзиватися
відзимки
відзіґорний
відзімувати
відзірятися
відзнака
відзначати
відзначатися
відзолити
відзолювати
відзяпити
відібрати
відігнати
відігравати
відіграватися
відіднити
відідрати
відідратися
відізватися
відіймати
відійматися
відійти
відімкнути
відімстити
відімчати
від'їдати
від'їдатися
від'їзд
від'їзджати
від'їздити 1
від'їздити 2
від'їздний
від'їсти
від'їхати
відкадити
відказ
відказати
відказувати
відказуватися
відкалабанити
відкалатати
відкараскатися
відкасник
відкаснутися
відкатувати
відкашлюватися
відквасити
відквашувати
відки
відкид
відкидання
відкидати 1
відкидати 2
відкидатися
відкіль
відкільсь
відклад
відкладаний
відкладання
відкладати
відкладний
відкладувати
відклепати
відкликатися
відклінне
відклінщина
відклонити
відклоняти
відклонятися
відклякнути
відклястися
відкозакувати
відколи
відколишній
відколоти
відколупати
відколуплювати
відколупнути
відколупувати
відколювати
відколядувати
відкопати
відкопилити
відкопування
відкопувати
відкопуватися
відкосити
відкоситися
відкотити
відкочувати 1
відкочувати 2
відкочуватися
відкошувати
відкрадатися
відкраювати
Бризнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бризкати. 1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок. Дещо. 2) Упасть (въ воду). Росхитавшись, бризнув в воду. Котл. Ен. II. 42. 3) Ударить. Бризнула невістку по зубах. 4) бризнув му в живі очі. Сказалъ ему рѣзко правду, сказалъ дерзость. Фр. Пр. 126.
Грубия́нський, -а, -е. Грубый; грубіянскій. Грубиянський вираз. К. Кр. 13.
Джермели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Очищаться отъ червей въ ранахъ джермелами.
Курній, -ней, м. Веревка. Шух. І. 84, 98. Вх. Зн. 30.
Облуплювати, -плюю, -єш, сов. в. облупити, -плю́, -пиш, гл. 1) Обдирать, ободрать, очистить, снять кожу, шелуху. Дав яєчко та ще й облупи. Ном. № 2700. Йому облупи та ще і в рот положи. Ном. № 2700. Бодай вас луп облупив. Харьк. г. 2) Обобрать, ограбить.
Палець, -льця, м. 1) Палецъ. Ламай собі білі руки, та не зломи пальця. Чуб. V. 265. 2) Зубецъ на зубчатомъ колесѣ, кулакъ въ колесѣ. Мик. 481. Ум. пальчик, пальчичок. Ой кивали молодиці пальчиком на мене. Чуб. V. 652. ha пальчиках. Hа цыпочкахъ. Ой вийшла вельможна на пальчиках тихо. Чуб. V. 1071.
Покидати 2, -даю, -єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки покидала? Мил. 221. В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. K. Іов. 34. чуби покидати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ. Г. Барв. 15.
Порозвиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и розвитися, но во множествѣ. Верби вже порозвивалися. Харьк.
Постать, -ті, ж. 1) Видъ, фигура, образъ. Дивиться, — шось стоїть на воротях, знайома постать. Грин. II. 94. Святий дух буває в постаті голуба. Волын. г. Вона думала, що то чорт у моїй постаті. Уман. у. Обіясник у моїй постаті ходе. Н. Вол. у. 2) Полоса нивы, занятая жнецами, полольщицами. Ой два сини оре, чотирі молоте, а дванадцять дочок за постать заходе. Мет. 244. Підем, матінко, у поле та зеленого жита жати, та займем широкую постать. Мет. 224. 3) Всѣ принадлежности къ плугу. Чи в тебе є вся постать? Черк. у. Ум. постатька. Ні з ким буде жита жати. Займем постатьку невеликую. Грин. III. 549. Постатьку маленьку (баштану) пропололи до снідання. Волч. у.
Сікнутися Cм. сікатися.
Нас спонсорують: