Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмінювати
відміняти
відмінятися
відмірати
відмірювати
відмітати
відмітити
відмітний
відмічати
відмова
відмовити
відмовка
відмовляння
відмовляти
відмовлятися
відмовний
відмогтися
відмока
відмокати
відмолити
відмолодикувати
відмолодити
відмолодіти
відмоложуватися
відмолоти
відмолочувати
відмолювати
відмолюватися
відморгувати
відморити
відморожувати
відморювати
відмотати
відмотувати
відмочити
відмочувати
відмуровувати
відмуровуватися
відм'ялити
віднаджувати
віднадитися
віднайти
віднаходити
віднаходитися
віднести
відник
віднині
відниха
відниця
відничок
віднімати
віднова
відновити
відновляти
відновлятися
відновок
віднога
відножина
відносити
відняти
відо
відо.... слова
відокромитися
відокромлюватися
відом
відомий
відомісінький
відомість
відомо
відор
відорати
відорювати
відотіль
відпадати
відпалина
відпалитися
відпалюватися
відпанувати
відпарити
відпаріти
відпарь
відпарювати
відпасати
відпасатися
відпасти
відпасувати
відпасуватися
відпаювати
відпекатися
відпекуватися
відперти
відперти 2
відпечатати
відпечатувати
відпивати
відпиватися
відпинати
відпирськатися
відпирськуватися
відпис
відписати
відписувати
відпитати
відпити
відпитувати
відпихати
відпірати I
відпірати II
відпіратися I
відпіратися II
відпірка
відпірчити
відпічнути
відплазувати
відплакати
відплата
відплатити
відплачувати
відплив
відпливати
Баночка, -ки, ж. 1) Ум. отъ банка. 2) То же что и банка 1, 1 гульденъ въ тѣхъ мѣстностяхъ, гдѣ велика банка = 10 гульд. Шух. I. 85.
Гнетуха, -хи, ж. Лихорадка. Чи ти гнетуха, чи ти трясуха? Чуб. І. 119.
Господа́рка, -ки, ж. 1) = Господиня. Моя жінка велика господарка. Левиц. І. 432. 2) = Господарство 1 и 2.
Ґайда́рь, -ря, м. Музыкантъ, играющій на волынкѣ. Вх. Зн. 13.
Дженджури́стий, -а, -е. Щеголеватый, кокетливый. Цур тобі, пек тобі, яка дженджуриста: я купив їй личман, ще хоче й намиста. Чуб. V. 105.
Обмочувати, -чую, -єш, сов. в. обмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Обмачивать, обмочить.
Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.
Усмоктати, -ся. Cм. усмоктувати, -ся.
Флояра, -ри, ж. Родъ пастушьей свирѣли. Дудка дідча, а флояра божа. Гн. II. 222. Ум. флоярка, флоя́рочка. Вівчареву флоярочку чути з полонини. Млак. 88.
Хвилюватися, -лююся, -єшся, гл. Волноваться. Ті груди хвилювалися бажанням досягти до того, про що марила сестра. Левиц. І. 300. Їду полем чистим, гляну оком бистрим — филюються жовті ниви житом колосистим. К. Досв. 6.
Нас спонсорують: