Бендюга, -ги, ж. 1) бендюга = ломака = дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. 2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. 4) мн. бендюги. Родъ простой повозки, ломовые роспуски.
Брикайло, -ла, м. Имѣющій привычку лягаться.
Дружби́ненько, -ка, м. Ум. отъ дружба.
За́порток, -тка, м. = запороток. Употребляется какъ бранное слово въ приложеніи къ дѣтямъ и въ смыслѣ заморышъ.
Здури́ти, -рю́, -риш, гл. Обмануть. Сим-тим баба ляха здурила.
Кільки Cм. кілька.
Кроківка, -ки, ж. Ум. отъ кро́ква.
Подоносити, -но́шу, -сиш, гл. Донести (во множествѣ).
Столешний, -а, -е. Находящійся у стола.
Суміння, -ня, с. и пр. = сумління и пр. Хиба б же я суміння не мала, щоб я тобі загинути дала?