Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигодованка
вигодовувати
вигодовуватися
вигоїти
вигойкувати
виголити
виголодатися
виголоджуватися
виголос
виголосити
виголошувати
виголювати
виголюватися
вигонити
вигончастий
вигорілий
вигоріти
вигорнути
вигортати
вигортатися
вигорювати
вигоряти
вигострювати
вигострюватися
виготовити
виготовляти
виготовувати
вигоювати
вигоюватися
вигра
виграбки
вигравати
виграватися
виграти
виграшка
вигребти
вигризати
вигрібати
вигрівати
вигріватися
вигріви
вигрімляти
вигріти
вигромаджувати
вигубити
вигублювати
вигубляти
вигук
вигукати
вигукнути
вигукування
вигукувати
вигулькнути
вигулюватися
вигуляти
виґвинтити
виґуляри
вид
видавання
видавати
видаватися
видавець
видавити
видавлювати
видавник
видавництво
видавничий
видавцем
видайкати
видання
виданський
видансько
видати 1
видати 2
видатий
видатися
видаток
видвигати
виделка 1
виделка 2
видельце
видержати
видержувати
видерти
видзвонити
видзвонювати
видзвоняти
видзьобати
видзьобувати
видибати
видибуляти
видивити
видивитися
видивлятися
видимання
видимати
видимий
видимо
видирати
видиратися
видихання
видихати
видихнути
видихувати
виділ
виділити
виділовий
виділяти
видіти
видітися
видко
видлубати
видма
видмухнути
видненький
виднесенький
виднечко
видний
виднити
видниха
Громохма́рній, -я, -є. Окутанный, покрытый грозовыми тучами. У великих проповідників людської віри, чи вони сходили з громохмарньої гори у юдоль повсяденщини, чи.... К. XII. 130.
Замоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. замолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зарабатывать, заработать молотьбой. Піде замолотить коробку, а ще й зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. Чи зажала, чи замолотила? Мкр. Н. 21.
Кам нар. Чѣмъ. Угорек. Желех. Вх. Зн. 23.
Коріння, -ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Лип'я́нка, -ки, ж. Порода грибовъ. Черк. у.
Печіння, -ня, с. = печиво. Вх. Уг. 258.  
Підставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. підставити, -влю, -виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. І. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Товар у кого захоріє, — уже він свій підставить. Г. Барв. 137.
Прихватком нар. Урывками. На дворі — прихватком тіпає плоскінь. Мир. ХРВ. 125.
Утечище, -ща, с. Убѣжище. Ти, втечище моє, спасеш мене в тісноті. К. Псал. 72.
Шовкун, -на, м. Безплодное тутовое дерево.  
Нас спонсорують: