Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигодованка
вигодовувати
вигодовуватися
вигоїти
вигойкувати
виголити
виголодатися
виголоджуватися
виголос
виголосити
виголошувати
виголювати
виголюватися
вигонити
вигончастий
вигорілий
вигоріти
вигорнути
вигортати
вигортатися
вигорювати
вигоряти
вигострювати
вигострюватися
виготовити
виготовляти
виготовувати
вигоювати
вигоюватися
вигра
виграбки
вигравати
виграватися
виграти
виграшка
вигребти
вигризати
вигрібати
вигрівати
вигріватися
вигріви
вигрімляти
вигріти
вигромаджувати
вигубити
вигублювати
вигубляти
вигук
вигукати
вигукнути
вигукування
вигукувати
вигулькнути
вигулюватися
вигуляти
виґвинтити
виґуляри
вид
видавання
видавати
видаватися
видавець
видавити
видавлювати
видавник
видавництво
видавничий
видавцем
видайкати
видання
виданський
видансько
видати 1
видати 2
видатий
видатися
видаток
видвигати
виделка 1
виделка 2
видельце
видержати
видержувати
видерти
видзвонити
видзвонювати
видзвоняти
видзьобати
видзьобувати
видибати
видибуляти
видивити
видивитися
видивлятися
видимання
видимати
видимий
видимо
видирати
видиратися
видихання
видихати
видихнути
видихувати
виділ
виділити
виділовий
виділяти
видіти
видітися
видко
видлубати
видма
видмухнути
видненький
виднесенький
виднечко
видний
виднити
видниха
Відгоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. відгоріти, -рю, -риш, гл. Отгорать, отгорѣть. Уже на коневі і хвіст одгорів. Рудч. Ск. І. 118.
Дазь-бі, — Біг нар. = Дасть-бі. Чи вже не варитимете галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі. У Гул. Арт. какъ существ.: Як їсти дазьбіга та ще й гладкими буть. О. 1861. III. 97.
Здера́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зде́рти, здеру́, -ре́ш, гл. Сдирать, содрать. Шкіру з нього здер. Ном. № 4029.
Крижастий и крижатий, -а, -е. Широкій въ спинѣ, въ плечахъ. Вх. Уг. 247. А крижаста яка (дівка)! Мир. Пов. II. 57.
Кружалко, -ка, с. 1) Ум. отъ кружало. 2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг.
Лю́тість, -тости, ж. Ярость, свирѣпость. Стор. МПр. 61. Котл. Ен. V. 68.
Обтоптати, -пчу, -чеш, гл. Обтоптать.
Попроциндрювати, -рюю, -єш, гл. Промотать, растратить (во множествѣ). Люде... гроші попроциндрювали. К. ЦН. 227.
Порихтувати, -ту́ю, -єш, гл. Снарядить, приготовить. Та порихтуй воза, а я піду за волами. Черк. у. Велів гармати порихтувати, на Вирвин город стріли пускати. Мет. 335.
Скупчитися, -чуся, -чишся, гл. = скупитися. Коло шинку людей скупчилося багато. МВ. ІІ. 188. Дівчата коло мене скупчились. МВ. (О. 1862. III. 41).
Нас спонсорують: