Бризь! меж. 1) Выражаетъ брызганіе. 2) Трахъ! Я ударив коня, а він бризь об землю.
Вірнесенький, -а, -е., Ум. отъ вірний.
Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -тиш́, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить.
Зла́годжувати, -джую, -єш, сов. в. злагодити, -джу, -диш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, ладить, сладить, устраивать, устроить, мастерить, смастерить, приготовить. Злагодь мені меча острого. 2) Нанимать, нанять, условиться въ цѣнѣ.
Пожичати, -ча́ю, -єш, гл. = позичати. Поки я була в свого отця, у своєї матусеньки, — не пожичала лусточки хліба, ні ложечки солі; а тепер пожичу і оддати мушу, ізвінчавшись із сим товаришем, пропадати мушу.
Проба, -би, ж. Проба, испытаніе. Він приймав до свого гурту не всякого, а з проби. пробу знімати. Производить опытъ, дѣлать пробу. Чи можна було витягти ту скриню в вікно, — не знаю, бо ми проби не знімали.
Розв'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. розв'язатися, -жуся, -жешся, гл. 1) Развязываться, развязаться. Не жаль мені, що нелюба узяли, та жаль мені, що не щіпко зв'язали: бо мій нелюб розв'яжеться й утече. світ розв'язався. Марині стало і в хаті веселіше, і на серці легше, неначе світ за для неї вдруге розв'язався. тут тобі й пуп розв'я́жеться! Тутъ тебѣ и смерть!
Усміх, -ху, м. Улыбка. Де той погляд молодецький, де той всміх веселий. Чоловік усміхається.... Чого це в тебе такий дивний усміх?
Царева, -вої, ж. = цариця. Цар і царева на спацир йшли.