Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відвохти
відвоювати
відвуд
відв'язати
відв'язувати
відв'язуватися
відгада
відгадай-сон
відгадати
відгадка
відгадочка
відгадувати
відгал
відгаль
відганяти
відгарбати
відгетькатися
відгін
відглушити
відгнивати
відговітися
відговорити
відговорювати
відговорюватися
відговоряти
відгодитися
відгодовувати
відгожатися
відгомін
відгонити
відгоріти
відгорнути
відгороджувати
відгороджуватися
відгортати
відгортатися
відгортувати
відгортуватися
відгоряти
відгосподарювати
відгребти
відгризати
відгризатися
відгрібати
відгрібатися
відгрівати
відгрімнутися
відгром
відгромадити
відгромити
відгромлювати
відгук
відгукати
відгукатися
відгукнутися
відгукувати
відгукуватися
відгулень
відгуляти 1
відгуляти 2
відгусти
віддавання
віддавати
віддаватися
віддалеки
віддалити
віддалі
віддалік
віддаліти
віддаль
віддаляти
віддалятися
відданиця
віддання
віддаровувати
віддаровуватися
віддарок
віддати
віддаток
віддаха
віддача
віддерти
віддивитися
віддимати
віддиматися
віддирати
віддиратися
віддиха
віддихання
віддихати
віддихатися
віддівувати
віддіжурити
відділ
відділити
відділяти
відділятися
віддрючкувати
віддубасити
віддути
віддухати
віддухопелити
віддушити
віддушувати
віддюбарити
віддяка
віддякувати
віддякуватися
віддячити
віддячка
віддячливий
відей
відельга
відеречко
відерковий
відерник
відерце
від'ємний
віджалувати
віджарити
Доча́сний, -а, -е. Временный. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450.
Ми́тьма нар. = митусь. Вх. Зн. 36.
Одвукінь нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. (Вістовець) летів одвукінь з Низу день і ніч. К. ПС. 135.
Приведення, -ня, с. = приведенція. З однією жінкою було ось яке приведення. ЗОЮР. II. 34.
Роспрядівитися, -влю́ся, -вишся, гл. О ниткѣ, веревкѣ: раскрутиться. Роспрядовилася нитка. Мирг. у.
Роспсотитися, -чуся, -тишся, гл. = розопсіти. Ей, то то ти дуже вже роспсотився. Ном. № 2925.  
Слатися II, -стелюся, -лешся, гл. 1) Стлаться, разстилаться. Мокрець стелеться густо, зілля рунисте. Слалась плачучи трава. 2) Стлать себѣ постель. От вони і почали на дворі слаться. Ном. № 6540. 3) — до ні́г. Припадать къ ногамъ.
Уписний, -а, -е. Впиской.
Фукнути, -ну, -неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3)ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370.
Ціпина, -ни, ж. = ціпи́льно. Вх. Зн. 78.
Нас спонсорують: