Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відвохти
відвоювати
відвуд
відв'язати
відв'язувати
відв'язуватися
відгада
відгадай-сон
відгадати
відгадка
відгадочка
відгадувати
відгал
відгаль
відганяти
відгарбати
відгетькатися
відгін
відглушити
відгнивати
відговітися
відговорити
відговорювати
відговорюватися
відговоряти
відгодитися
відгодовувати
відгожатися
відгомін
відгонити
відгоріти
відгорнути
відгороджувати
відгороджуватися
відгортати
відгортатися
відгортувати
відгортуватися
відгоряти
відгосподарювати
відгребти
відгризати
відгризатися
відгрібати
відгрібатися
відгрівати
відгрімнутися
відгром
відгромадити
відгромити
відгромлювати
відгук
відгукати
відгукатися
відгукнутися
відгукувати
відгукуватися
відгулень
відгуляти 1
відгуляти 2
відгусти
віддавання
віддавати
віддаватися
віддалеки
віддалити
віддалі
віддалік
віддаліти
віддаль
віддаляти
віддалятися
відданиця
віддання
віддаровувати
віддаровуватися
віддарок
віддати
віддаток
віддаха
віддача
віддерти
віддивитися
віддимати
віддиматися
віддирати
віддиратися
віддиха
віддихання
віддихати
віддихатися
віддівувати
віддіжурити
відділ
відділити
відділяти
відділятися
віддрючкувати
віддубасити
віддути
віддухати
віддухопелити
віддушити
віддушувати
віддюбарити
віддяка
віддякувати
віддякуватися
віддячити
віддячка
віддячливий
відей
відельга
відеречко
відерковий
відерник
відерце
від'ємний
віджалувати
віджарити
Бижба, -би, ж. Божба. Кв. (Желех.).
Вистріл, -лу, м. Выстрѣлъ. Стор. II. 156.
Відсихати, -хаю, -єш, сов. в. відсох(ну)ти, -хну, -неш, гл. Отсыхать, отсохнуть.
Грі́мнути Cм. Грімати.
Жалі́ння Ii, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» МВ. ІІ. 181. 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. Кв.
Знадобитися Cм. знадоблятися.
Знак, -ку, м. 1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. К. ЦН. 208. Але ж дався він у знаки! Ном. № 2764. 4) по знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? Шевч. 492. По знаку чоловік, лице по знаку. Зміев. у. 5) що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? Рудч. Ск. II. 67. 6) знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше. Вх. Зн. 22.
Катехизис, -са, м. Катехизисъ. Народ прикладає до Бога ті властивости, котрі звичайне прикладуються до його в катехизисові. Левиц. І. Дітей малих збірають, катехизиса учать. О. 1862. II. 58.
Квок II, -ка, м. Въ сказкѣ: крестьянинъ, который брался высиживать цыплятъ. Мнж. 117.
Припалити Cм. припалювати.
Нас спонсорують: