Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відбабувати
відбавити
відбавляти
відбавлятися
відбаглувати
відбарбарити
відбатовувати
відбатожити
відбатувати
відбенькетувати
відбережний
відбивати
відбиватися
відбігати 1
відбігати 2
відбігатися
відбігти
відбій
відбірання
відбірати
відбірка
відбірний
відбіснуватися
відбляск
відболіти
відборона
відборонити
відбороняти
відборонятися
відборотися
відборчик
відбрести
відбрехатися
відбрикуватися
відбріхуватися
відброд
відбубоніти
відбування
відбувати
відбуватися
відбудовувати
відбудування
відбудувати
відбузувати
відбурмиструвати
відбути
відбутка
відбутний
відбуча
відвага
відважити
відважний
відважність
відважно
відважувати
відважуватися
відвал
відвалити
відвалувати
відвалювання
відвалювати
відвалюватися
відвезти
відвернути
відвертання
відвертати
відвертатися
відвертіти
відвести
відвикати
відвильнути
відвилюватися
відвинутися
відвисати
відвихнутися
відвичити
відвід
відвідати
відвідач
відвіджати
відвідини
відвідний
відвідувати
відвідуватися
відвідціль
відвійок
відвістити
відвість
відвіт
відвітити
відвітний
відвітувати
відвічальний
відвічальність
відвічати
відвічний
відвічно
відвіювати
відводини
відводити
відвозити
відвойовувати
відволати
відволікати
відволога
відвологнути
відволода
відволодати
відволож
відволожити
відволожувати
відволожуватися
відволокти
відворіт
відворотний
відворотно
відворочати
відвохлий
відвохнути
відвохрити
Дістава́тися, -ю́ся, -є́шся, сов. в. діста́тися, -нуся, -нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2)до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.
Задрі́панець, -нця, м. Забрызгавшійся грязью, неряха. Черк. у.
Лови́ще, -ща, с. Мѣсто для охоты.
Морко́ви́ця, -ці, ж. = морква 1. Обізвалась морковиця, гарбузовая сестриця. Чуб.
Ненаситець, -тцю, м. Раст. Astragalus glycyphylos L. ЗЮЗО. 1. 113.
Підіймати, -ма́ю, -єш, сов. в. підійняти, -дійму, -меш, гл. 1-3 = піднімати, підняти 1 — 3. Угору руки підіймали, кайданами забрязчали. АД. І. Підійняла китаєчку та й заголосила. Чуб. V. 375. 4) = піднімати, підняти 4. Таких людей підіймати наукою до моральної і соціяльної рівности з собою. К. ХП. 9. 5) = піднімати, підняти 5. 6) = піднімати, підняти 6. К. МБ. X. 5. 7) на глузи, на сміх підіймати. Haсмѣхаться, осмѣивать, подымать на смѣхъ. Отак мене на глузи підіймають. Г. Барв. 367. Стали вдовиченків на сміх підіймати. Мет. 346. 8)піднебення. Объ опухоли миндалевидныхъ железъ говорятъ въ селѣ, что это піднебе́ння опало, почему его должно підійняти, надавливая снизу пальцемъ и пр. Мнж. 158.
Ремінець, -нця, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. І. 292.
Росколювати, -люю, -єш, сов. в. росколо́ти, -лю, -леш, гл. Раскалывать, расколоть.
Самопал, -лу, м. 1) Самопалъ, ружье. Вивірився Козубай на війну з ляхами, взяв з собою самопал і лук зо стрілами. Лукаш. 112. 2) Ловушка на медвѣдей и др. крупныхъ звѣрей. Вх. Пч. II. 7.
Упекти, -ся. Cм. упікати, -ся.
Нас спонсорують: