Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Дружи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. 2) Поступать по дружески. Другу дружи, а другого не гніви. 3) Женить или отдавать замужъ. Тому сина женити.... тому дочку дружити. 4) — собі. Брать въ жены. В тебе сини в царя служать, царівочку собі дружать, в царя дочку заручили та й додому пригостили. Ум. дружи́тоньки. Мої любі вечерниченьки! Вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки.
Квартиронька и квартирочка, -ки, ж. Ум. отъ квартира.
Ліпа́нда, -ди, ж. Мазь для замазки деревьевъ при прививкѣ, древесная замазка.
Лю́тно нар. Морозно съ холоднымъ вѣтромъ. Лютно на дворі.
Почки, -чо́к, ж. мн.
1) Внутренности (тѣла).
2) Зернышки тыквы.
Проповідувати, -дую, -єш, гл. Проповѣдывать. Я проповідувати буду про його твори несказані.
Розмислити, -ся. Cм. розмишляти, -ся.
Росказ, -зу, м. Повелѣніе, приказаніе. Разом за Божим росказом. Горе дворові, де корова росказ волові.
Роскурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роскури́тися, -рюся, -ришся, гл.
1) Раскуриваться, раскуриться.
2) Сильно дымить.