Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи».
Божитися, -жуся, -жишся, гл. Божиться. А я ж тобі божилася, що люблю як душу. Ти божився, присягався: не покину я тебе.
Змайнути, -ну, -неш, гл. Мелькнуть, улетѣть.
Кам'яничин, -на, м. Обитатель города, каменнаго дома. Ой земле, земле, ти справді ж проклятая! Тільки турчину-кам'яничину на сребро, на злото весьма багатая.
Лі́карь, -ря, м. Лѣкарь, врачъ, докторъ. Добре в світі жити попові, лікарові та котові. Не треба здоровим лікаря. Лікарю, вилічи себе самого.
Пихтір, -ра, м. = рептух 2. Cм. піхтір.
Покусчіцка нар. Немного, малое количество.
Порть, -ті, ж. = порт 1.
Потягти, -гну, -неш, гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. 3) Потащиться, пойти. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Потяг за ворота. 4) — за ким. Взять чью сторону. За нас руку потяг. 5) Cм. потягати 2, 3.
Хутра, -ри, ж. Внутренняя обмазка печи.
