Вутя, -тяти, с. = утя. Ум. вутятко.
За́городка, -ки, ж. Ум. отъ за́города.
Зди́міти, -мію, -єш, гл. Обратиться въ дымъ, разсѣяться какъ дымъ. Пропав, як здимів.
Лу́б'я, -б'я, с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): — Бач, як тепер, то і луб'я, а колись, то й голуб'я.
Мали́й, -а́, -е́ 1) Малый, маленькій, небольшой. З малої искри великий огонь буває. Мала дитина. Мала вербочка. Малі чоботи на мене. На їх сем'ю се мала хата. Хоч він малий серед панів чоловік, та великий розум має. Ой гукну я на малого: сідлай коня вороного! час малий. Короткое время. Літа ж мої, літа, та ви молодії, де ж я вас поділа за часи малії. 2) У гуцуловъ употребляется для названія различныхъ животныхъ: малим называютъ волка, малою — овцу; призиваютъ теленка: мале! мале! Сравн. ст. менший. по-малу. Cм. помалу. Ум. мале́нечкий, маленький, малесенький, мале́сечкий, мане́нький, мане́сенький, манюній, манюсенький, манюсюсенький, манюсюнечкий. Ой ти, галочко чорная, маленькая! Скажи, галочко, де моя миленькая? Ще нема двох маленьких коробочок: одна маленька, а друга малесенька. Там хатина малесенька, там дівчина гарнесенька. Голівка в його була така малесечка, як зернятко. Вилися між деревами якісь сіресенькі пташечки малесечкі. Жінка маненька, коротесенька. Горобчичок манісенький, на ніженьку кривісенький. Ти ж моя манюсюнечка!
Мня́со Cм. м'ясо.
Обийстя, -тя, с. Усадьба. Подивився він у своїм обийстю, — аж у нього все жито в засіках.
Турнути, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть; послать, погнать. Щоб тебе лють турнула. Турнув Харько хлопця на хутір.
Шебенути, -ну, -неш, гл. Пырнуть. Як шебенув його ножем.
Шнурковий, -а, -е. Изъ шнурка или въ видѣ шнурка сдѣланный. Шнуркові кісники.
