Вигукати, -каю, -єш, гл. Выкриками добиться чего, вызвать кого. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Докла́дність, -ности, ж. Обстоятельность, точность; подробность въ изложеніи.
Дудо́к, -дка́, м. = одуд. Який дудок — такий чубок.
Заки́нути, -ся. Cм. закидати, -ся.
Повідтинати 2, -на́ю, -єш, гл. Отрубить, отрѣзать (во множествѣ).
Поклонець, -нця, м. = поклін. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричі положила.
Совість, -сти, ж. = сумління. У їх драгунська совість.
Удід, удода, м. = одуд. Хоч куй, зозуле, хоч не куй: мені і удід закує.
Цюра, -ри, ж. 1) = джура. Ой цюро ж мій молодесенький, та чи будеш мені вірнесенький. Ой п'є Байда та й кидається, та на свого цюру поглядається. 2) Собака. Ум. цюрка, цюрочка.
Штиря, -рі, ж. Безплодная овца. Гляну яром по долині — то ж моя биря, то ж моя штиря.
