Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відтовкувати
відтоді
відтопити
відтоплювати
відтоплюватися
відтоптати
відтоптувати
відтруть
відтручати
відтручення
відтручувати
відтулити
відтуляти
відтупати
відтупуватися
відтухати
відтягати
відтягувати
відтяти
відумерщина
відусіль
відусюди
відучати
відучатися
відучити
відучувати
відучуватися
відхарамаркати
відхасник
відхаювати
відхвалюватися
відхватитися
відхвачуватися
відхибнути
відхибнутися
відхилити
відхиляти
відхилятися
відхитнути
відхід
відхідливий
відхідний
відхідник
відхлинути
відхлинутися
відхлянути
відходити 1
відходити 2
відходитися
відхожа
відхожати
відхрестити
відхрещувати
відхрещуватися
відхтітися
відхухати
відцарювати
відцвісти
відцвітати
відцвітатися
відци
відциркувати
відціджувати
відціль
відцуратися
відцуруватися
відчай
відчалити
відчалювати
відчалюватися
відчарувати
відчахнути
відчахнутися
відчаяка
відчепити
відчепляти
відчеплятися
відчеркнути
відчесати
відчикрижити
відчинити
відчиняти
відчинятися
відчистити
відчитати
відчитувати
відчіпне
відчубити
відчуватися
відчудити
відчустрити
відчухмарити
відчухрати
відшахнутися
відшептати
відшиб
відшивати
відшіптувати
відшкандибати
відшкварити
відшмагати
відшмарувати
відшпандорити
відшпилити
відшпилювати
відшрубувати
відштовхнути
відшукати
відшукування
відшукувати
відшукуватися
відшумувати
відщебетати
відщедрувати
відщепити
відщеплюватися
відщепляти
відщеплятися
відщепнути
відщібатися
Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306. 2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Зміев. у. 3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Завива́ти II, -ва́ю, -єш, сов. в. зави́ти, -ви́ю, -єш, гл. Завывать, завыть. Завив як вовк. Ном. 2382. По козакові вовченьки завили. Чуб. Сердитий вітер завива. Шевч. 26.
Знарошне нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. К. Іов. 52. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян. Хата, X.
Кушпела, -ли, ж. 1) Пыль взбитая. Піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її. Мир. ХРВ. 128. 2) Мятель, вьюга. Була тоді кушпела велика, — сніг так зараз слід і замете. Новомоск. у.
Поперемочувати, -чую, -єш, гл. Измочить (во множествѣ).
Порядність, -ности, ж. Порядочность; порядливость. Нема в них порядности. Г. Барв. 162. Великого в мене стоїть порядність, щоб чоловік усякої години був рівен. Г. Барв. 163.
Розгріматися, -маюся, -єшся, гл. 1) Разгремѣться. 2) Раскричаться, сердясь. Оце як розгрімався. Ном. Розгрімались як на дурного. МВ. І. 42.
Сміховалець, -льця, м. = сміхованець. Вх. Зн. 64.
Стоячка, -ки, ж. Инструментъ (на трехъ ножкахъ), на которомъ подковываютъ сапоги. Сумск. у.
Уподобний, -а, -е. Нравящійся, угодный, приходящійся по вкусу. Довший батіжок цьому хлопчикові уподобніший, ніж короткий. Рк. Левиц.
Нас спонсорують: