Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відплішити
відпльовуватися
відплюскати
відплюскувати
відплющити
відплющувати
відплющуватися
відповзати
відповідання
відповідати
відповіддя
відповідний
відповідній
відповідно
відповідувати
відповідь
відповісти
відповістити
відповіщати
відпозивати
відпокутувати
відполіскувати
відполовинити
відполоскати
відпоминати
відпорина
відпороти
відпорювати
відпорюватися
відпочивання
відпочивати
відпочивок
відпочин
відпочиння
відпочинок
відпочити
відправа
відправити
відправляти
відправлятися
відправувати
відпроваджувати
відпроважати
відпроваження
відпроважувати
відпродати
відпродувати
відпросити
відпроторити
відпроторитися
відпрохати
відпрохувати
відпрохуватися
відпрошувати
відпрошуватися
відпрягати
відпрядати
відпрядки
відпускати
відпуст
відпуститель
відпустити
відпущення
відрада
відраджування
відраджувати
відрадісний
відрадісно
відрадість
відрадність
відрадонька
відрадощі
відражуватися
відразу
відралити
відралитися
відрахувати
відраювати
відректи
відривати
відриватися
відригати
відригатися
відріз
відрізати
відрізнити
відрізняти
відрізнятися
відрізувати
відрізуватися
відрікати
відрікатися
відро
відробити
відробіток
відроблювати
відробляти
відроблятися
відробок
відродження
відроджувати
відроджуватися
відродок
відроскошувати
відростання
відростати
відросток
відрочити
відрубати
відрублювати
відрубний
відрубність
відрубно
відрубок
відрубувати
відрядити
відряжати
відряжатися
відрятовувати
відсаджувати
Досмоли́ти Cм. досмолювати.
Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
Зміїний, -а, -е. Змѣиный. З того часу острів той зветься зміїним. Стор. МПр. 113. Зміїне сало. Грин. І. 157. зміїний корінь. Раст. Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. І. 141.
Мандри́ка, -ки, ж. Лепешка изъ сыру, муки и яицъ, родъ сырника, приготовляемаго на разговѣнье послѣ петровокъ, — 29 іюня. Зозуля мандрикою вдавилась. Ном. № 471. Ум. мандричка.
Односумний, -а, -е. Единомышленный.
Попереброджувати, -джую, -єш, гл. Перейти въ бродъ (во многихъ мѣстахъ, о многихъ людяхъ).
Розгортуватися, -туюся, -єшся, гл. = Розгортатися.
Товстий, -а, -е. 1) Толстый. Дочка товста. Мет. 311. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. Деревце те не товстеє. Котл. Ен. III. 18. Сорочка товста. 2) Грубый, низкій (о голосѣ). ЗОЮР. II. 18. А змія приходить до бережка та вп'ять кличе товстим голосом. Рудч. Ск. II. 40. 3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. Рудч. Ск. II. 55. 4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. Мнж. 84. 5) Жирный. Товстий сир. Грин. II. 321, 322. Ум. товстенький, товстесенький.
Трясавина, -ни, ж. Топкое мѣсто, трясина.
Уважання, -ня ср. 1) Обращеніе вниманія. 2)за що. Приниманіе за кого, что..
Нас спонсорують: